Порядок та особливості визначення місця проживання дитини

Встановлення місця проживання дитини відбувається згідно з діючим законодавством та в залежності від ряду факторів.

Основні аспекти

Інформація про те, як визначається місце проживання малолітньої дитини після розлучення батьків, викладена у наступних нормативних актах:

• Закон України «Про охорону дитинства»;
  
• Стаття 160 Сімейного кодексу України;
  
• Стаття 157 Сімейного кодексу України;
  
• Конституція України;
  
• Конвенція ООН Про права дитини.
  

Окремі положення також регулюються Цивільним кодексом. Згідно зі згаданою статтею 160 СК України, місце проживання дитини після розлучення батьків визначається за їх згодою, якщо дитина ще не досягла 10 років. У віці від 10 до 14 років вона вже може приймати участь у обговоренні щодо визначення місця її проживання. Від 14 років – може самостійно приймати рішення про те, де хотіла б проживати.

Батьки можуть самостійно домовитись про те, з ким буде жити дитина, та дотримуватись усної домовленості. Проте, якщо таку домовленість досягнуто, це не означає, що інший з батьків перестає нести відповідальність за виховання та утримання сина чи доньки.

Для досягнення домовленості варто укласти договір відповідно до статті 157 СК України. Він має відобразити права та обов'язки батька, якщо прийняте визначення місця проживання дитини з матір'ю, і навпаки. Необхідно також враховувати дії, спрямовані на нормальне фізичне, моральне та духовне виховання. Договір у письмовій формі затверджується нотаріусом.

Якщо при розірванні шлюбу не вдалося домовитися про те, з ким залишається дитина, питання розглядається органом опіки та піклування або у судовому порядку.

Органи опіки

Щоб вирішити питання, необхідно звернутися до районної або місцевої державної адміністрації, сільської чи селищної ради. Буде призначено засідання комісії, яка викличе батька та матір, вислухає позицію обох та зробить висновок за оцінкою всіх обставин.

Після засідання складається графік відвідувань, в якому враховується, коли і на скільки можна забирати дитину, де будуть проходити зустрічі та за яких обставин. Іноді приймається рішення про те, що зустрічі проходитимуть тільки вдома і в присутності обох батьків. Визначення місця проживання дитини органом опіки і піклування не має юридичної сили, як судові рішення. Якщо ж це рішення не дотримується, залишається звертатись до суду.

Суд

Щоб звернутися до суду, необхідно подати відповідну заяву – її подає той з батьків, хто бажає жити з дитиною. Відповідачем виступає той, хто житиме окремо. У цьому випадку рішення приймається через обставини, які треба доводити, до того ж, необхідно сплачувати судовий збір і віднестися максимально серйозно до підготовки документації.

Щоб отримати позитивний для позивача результат, треба доводити наступні обставини у суді:

• належне ставлення до батьківських обов'язків;
  
• стан здоров'я, який дозволяє безперешкодно виховувати дитину та приймати участь у її житті та розвитку;
  
• матеріальне становище;
  
• житлові умови – дитина має бути забезпечена умовами для повноцінного розвитку, навчання та дозвілля;
  
• сімейний стан обох батьків;
  
• психологічний стан дитини, її вік;
  
• місце навчання.
  

Будуть розглянуті і додаткові обставини, якщо вони зможуть суттєво вплинути на рішення. Це шкідливі звички, графік роботи, професія.

Визначення місця проживання дитини з батьком чи матір'ю відбувається завжди з урахуванням інтересів дитини і з позиції захисту цих інтересів. Під час розгляду справи суддя обов'язково враховує вік. До 10 років – не приймає участі у засіданні, але може висказати свою думку. З 10 до 14 – може приймати участь і самостійно висловлювати свої побажання. З 14 років – вирішує самостійно, з яким із батьків проживатиме – з батьком чи матір'ю.

Жоден з батьків не має першочергової переваги – питання розглядається з позиції інтересів доньки чи сина, а також з урахуванням всіх обставин.

Для розгляду за допомогою органів опіки та піклування, треба подати:

• заяву з копією паспорта;
  
• довідку з місця проживання;
  
• копії свідоцтва про шлюб та розлучення, а також про народження дитини;
  
• довідку з місця навчання сина чи дочки;
  
• довідку про сплату аліментів за наявності.
  
  

Під час звернення до суду до цих документів треба додати характеристики з місця роботи та проживання позивача з копіями, декларацію про дохід, довідку ЦМЛ про стан здоров'я, акт про обстеження житлових умов. Про повну підготовку до судового засідання краще розповість ваш юрист по сімейним справам. Отримати його підтримку вкрай важливо, якщо ви не маєте досвіду у юридичних справах.