Все про стягнення аліментів

Аліменти — це участь батька чи матері (в залежності від того, хто проживає окремо від дитини) в утриманні дитини, яка сплачується в грошовій формі щомісячно.

Питання стягнення аліментів регулюється Сімейним кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України. У даній статті розглянемо все про аліменти.

Аліменти на дитину можуть сплачуватись 3 способами:

добровільно за ініціативою платника аліментів
на підставі укладеного між батьками дитини договору
на підставі судового наказу чи рішення суду за заявою про видачу судового наказу чи позовом одержувача аліментів відповідно.

Згідно з статтею 180 Сімейного кодексу батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто до18 років. Однак встановлено також обов'язок батьків сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання або потребує матеріальної допомоги у зв'язку з непрацездатністю до досягнення останньою 23 років.

Слід зауважити, що в останньому випадку враховується чи мають батьки фінансову можливість надати таку допомогу.

За ініціативою платника аліменти сплачуються у тому розмірі, який платник визначив як достатній. За укладеним між батьками договором вони сплачуються в погодженому сторонами розмірі, а за рішенням суду — в розмірі, визначеному судом.

При цьому, мінімальні аліменти, визначені батьками за договором, не можуть бути меншими ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Станом на 2021 рік мінімальні аліменти в Україні для дитини до 6 років — 1 006,50 грн, а для дитини від 6 до 18 років — 1255 грн. щомісячно.

Якщо батьки визначили розмір аліментів у твердій грошовій сумі, такі аліменти щорічно підлягають індексації відповідно до закону, якщо договір про аліменти не містить інші положення.

Як подати на аліменти, якщо договір не укладено і добровільно не платить аліменти?

У даному випадку слід звертатись до суду. Є 2 варіанти звернення до суду:

у наказному провадженні (доволі швидко, без судових засідань та участі батьків, таким способом можна вимагати аліменти на 1 дитину — одну чверть заробітку (доходу) платника аліментів, аліменти на 2 дітей — одну третину доходів останнього, аліменти на 3 дітей і більше — половину відповідного заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, або ж стягувати аліменти на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного вік, застосовується за умови, що такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб);

*Звертаємо увагу, що аліменти на дитину, якщо батько не працює визначаються від середнього заробітку, який встановлено у місцевості, де проживає боржник.

у позовному провадженні (більш тривала процедура, передбачає судові засідання та участь обох батьків в останніх, відсутні обмеження щодо суми аліментів, а також одночасно з аліментами в одному позові можна поєднювати й інші вимоги, для прикладу визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів).

У першому випадку подається заява про видачу судового наказу про стягнення аліментів, у другому — позовна заява про стягнення аліментів.

Судовий збір за аліменти не сплачується в обох випадках.

Допоможемо правильно написати позовну заяву на стягнення аліментів

Підсудність справ про стягнення аліментів.

Щоб подати на аліменти потрібно звернутися до місцевого загального суду за зареєстрованим місцем проживання стягувача або платника аліментів.

Законом встановлено такі документи на аліменти, які повинні долучатись до заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів або до позовної заяви про стягнення аліментів: свідоцтво про шлюб (за наявності) або рішення суду про розірвання шлюбу; свідоцтва про народження дітей; довідку про склад сім'ї або рішення суду про визначення місця проживання дитини з стягувачем аліментів та інші документи в залежності від обставин конкретної справи про стягнення аліментів, які обгрунтовуватимуть вимоги.

При визначенні розміру аліментів суд враховує наступні фактори:

стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

інші обставини, що мають істотне значення.

Зазвичай стягують аліменти при розлученні. Однак непоодинокі випадки, коли при консультуванні у клієнтів виникають питання: «Чи можна подати на аліменти до розлучення?» та «Чи можна подати на аліменти не розлучаючись?» Відповідь на обидва питання – так.

Фінальним документом при стягненні аліментів у наказному провадженні буде судовий наказ, а у позовному – рішення суду про стягнення аліментів.

Справи про стягнення аліментів можуть розглядатись у спрощеному порядку, при якому представництво інтересів можливе юристом, який не має правового статусу адвоката. Однак як показує судова практика у кожному конкретному випадку суд неоднозначно вирішує як розглядати справу про аліменти у спрощеному чи у загальному порядку. У другому випадку право представляти ваші інтереси має виключно адвокат. Крім цього, якщо у одному позові поєднуються не тільки вимога щодо стягнення аліментів, а й інші позовні вимоги, без адвоката не обійтись. Загалом перед зверненням до суду слід ретельно підійти до вибору, яким способом стягувати аліменти та у якому провадженні, а для цього знадобиться допомога фахового адвоката.

Окремо слід розглянути аліменти на дружину та аліменти на батьків.

Відповідно до статті 86 Сімейного кодексу України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.

Крім цього, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка — батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного кримінального правопорушення, якщо це встановлено судом.

Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв’язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.

Слід зауважити, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на аліменти, яке виникло у неї під час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на аліменти у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Допоможемо правильно написати позовну заяву на стягнення аліментів

Обов’язок повнолітніх дітей сплачувати аліменти на батьків передбачений статтею 202 Сімейного кодексу України, за умови, що останні є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Повнолітні діти звільняються від такого обов’язку, якщо батьки були позбавлені батьківських прав і такі права не поновлювались.

Слід зауважити, що потреба матеріальної допомоги полягає у неможливості батьків забезпечити своє гідне існування у зв’язку із відсутністю пенсії чи її низького розміру, а також у зв’язку із відсутністю у них інших джерел існування.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними визнаються особи, які досягли пенсійного віку (чоловіки — 60 років, жінки — 55 років) та інваліди I, II та III груп.

Позовна заява про стягнення аліментів може бути пред’явлена як до одного чи кількох з дітей або до всіх дітей разом.

У випадку пред’явлення позову до одного з дітей, суд за власною ініціативою має право притягнути до участі у справі інших дітей, незалежно від того пред’явлено до них позов чи ні.

Статтею 205 Сімейного кодексу України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. Тобто, суд індивідуально для

визначення розміру аліментів в кожному окремому випадку враховує всі види заробітку чи доходу і дітей, і батьків.

В окремих випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а повнолітні діти мають достатні доходи, суд може постановити рішення про стягнення з них одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними.

Стягнення аліментів з іноземця

Стягнення аліментів з іноземця також є непоодиноким випадком. Відповідно до положень статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземцем, якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства, позивач має місце проживання в Україні. Права та обов’язки батьків і дітей у даному випадку визначатимуться особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв’язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Зобов’язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, крім випадків, передбачених ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право», регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на аліменти.

Звісно, що сам порядок стягнення аліментів відрізнятиметься від загального, однак у кожному випадку слід детально аналізувати вашу ситуацію, на підставі якої можна дати чіткі рекомендації та прогнози.

Важливим органом, який здійснює виконання рішення суду про стягнення аліментів є виконавча служба.

Крім рішення суду про стягнення аліментів, судовм видається також виконавчий лист, який стягувач може надіслати особисто двома способами: по-перше, виконавчий лист разом із заявою про здійснення відрахування аліментів направити за місцем роботи особи, з якої стягуються аліменти; по-друге, звернутись до органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця для примусового виконання. Крім того, у заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

Необхідно також пам’ятати, що у випадку, коли місцезнаходження батьків невідоме, ухиляються від сплати аліментів чи не мають можливості на даний момент утримувати дитину — державою призначається тимчасова державна допомога.

У наказному провадженні судовий наказ про стягнення аліментів виступає одночасно і рішенням суду, і виконавчим документом.

Виконавча служба виконує функцію не тільки фактичного стягнення аліментів, а й застосовує до боржників санкції (заходи відповідальності), якщо боржник не платить аліменти.

Так, якщо боржник ухиляється від сплати аліментів та має заборгованість, до нього застосовуються наступні види відповідальності:

обмеження на виїзд за межі України, керування транспортними засобами, користування зброєю, полювання;
штраф за несплату аліментів (за 1 рік заборгованості сплачується 20% від загальної суми заборгованості; за 2 роки заборгованості + 30%; за 3 роки заборгованості + 50%);
виконання суспільно корисних робіт, оплата за які буде йти на погашення заборгованості по аліментах (згідно з статтею 183¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення).

КОНТАКТИ

+38 (097) 800 30 94
familylawyercenter@gmail.com

АДРЕСА

вул. Сахарова, 34, офіс 11
м. Івано-Франківськ

— Створення landing page